Полінейропатія

Дуже поширений діагноз – полінейропатія. Неврологи, та й не тільки вони, залюбки вписують його у медичну картку як основний діагноз. І, відповідно, безліч питань від хворих: що це? від чого? як вилікуватись? Відповідаю. Полінейропатія – це не діагноз, а СЧЗЧ (синдром-чорт-зна-чого). Дослівний переклад з латини – хвороба багатьох нервів. Яка хвороба? З чим пов’язана? Тобто, це юридичний розпис лікаря у своєму нерозумінні процесу, що відбувається. Як і інших псевдодіагнозів з закінченням на “патія” (patos-хвороба). Як то: енцефалопатія (переклад-хвороба мозку), нефропатія (переклад-хвороба нирок), гастропатія (переклад-хвороба шлунку) і безліч інших. Тобто у хворого є скарги, а у лікаря нема пояснень чи розуміння їх причин. Народні аналоги: болить голова, болить живіт, болить поперек тощо. Іде така людина до лікаря, а той перекладає на латину скарги хворого – і всі задоволені: хворий псевдодіагнозом – гарно і солідно звучить, лікар – уникненням потреби думати. Тому і лікують “патії” ЧЗЧ (чорт-зна-чим). Не знаєш причини – не можеш лікувати. Тому головний принцип – не нашкодити. Хоча і він не завжди виконується. Взагалі, найбільш поширені причини цього стану – неврити. Травматичні, інфекційні чи аутоалергічні. Внаслідок дії конкретного фактора, пошкоджується зовнішня оболонка нерва-мієлінова. Це ізоляція для нерва. Як пластикова оболонка електричного кабелю. Виникає демієлінізація. Тобто нерв починає “іскрити”. Залежно від того, в яких нервах домінує ураження, переважають больові чи рухові скарги, які мають безперервне прогресування. Демієлінізація- невиліковний стан. Ніде у світі не розроблено засобів для ремієлінізації, тобто відновлення пошкодженої мієлінової оболонки. Як підтвердження цієї тези – невиліковність системної неврології – розсіяного склерозу, бокового аміотрофічного склерозу тощо, де також домінують процеси демієлінізації.

Тибетська медицина може суттєво зменшити скарги й помітно сповільнити прогресування процесу, але повністю вилікувати – ні.